Ірина Тесленко: "Тікаючи з дітьми від війни, я зрозуміла, що у безпеці я можу бути тільки в Україні"

Ірина Тесленко – суддя Кремінського районного суду Луганської області.

24 вересня  2016 року указом Президента України призначена на посаду судді. Призначалася до судової реформи, тому поповнила когорту суддів-п'ятирічок, які зараз не здійснюють правосуддя і чекають на законодавче врегулювання своєї подальшої суддівської діяльності.

Першу освіту за спеціальністю "правознавство" отримала в Харківському національному університеті внутрішніх справ, який закінчила у 2002 році. У 2013 році кваліфікацію юриста підтвердила, закінчивши магістратуру Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Зараз навчається в аспірантурі Харківського національного університету внутрішніх справ досліджуючи тему "Допустимість як властивість доказів у кримінальному процесі".

Самотужки виховує двоє дітей – сина й доньку, вони у неї двійнята.

- Для мене війна розпочалася ввечері 22 лютого 2022 року. В той день я перебувала на роботі. Ще вранці ніякої тривоги не було, а вже ввечері з'явилося непереборне відчуття неспокою, навіть близького до паніки, я б так сказала. Було відчуття, що має статися щось жахливе. Діти були у Харкові, тож було бажання серед ночі сісти в машину та поїхати туди, однак дочекалась вже наступного дня та написавши заяву про відпустку поїхала до Харкова. Я помилилася на добу, вони не 23 прийшли до нас з війною, а 24 лютого, яке почалось з вибухів на світанку. Потім було 6 днів з дітьми в Харкові під обстрілами та подорож з ними на авто через всю країну, проводили по 10-15 годин в авто щодня, іноді не маючи де зупинитись, але дякуючи нашим громадянам це стало можливим. Дякую всім хто нам допоміг, слово людяність характеризує нашу націю. А потім був Луцьк. Я думала, що у друзів ми перечекаємо цей жах, але після ракетних ударів на світанку по об'єктах в цьому місті, я вирішила вивезти дітей за кордон – в Європу. Скажу вам, що мені вистачило менше двох місяців аби зрозуміти, що я не зможу жити в безпечних країнах знаючи, що моя воює з жорстоким ворогом за свій цивілізаційний вибір і вже на початку травня я була з дітьми в Києві. В Кремінну я повернутися не можу – вона окупована, Харків перебуває під цілодобовими обстрілами. Але головне, що мої діти живі, здорові, у мене є машина, ми мобільні, я можу працювати і я готова здійснювати правосуддя у будь-якому суді України.

Ви кажете про свою готовність здійснювати правосуддя у будь-якому суді України, але ви суддя "п'ятирічка" і не можете, відповідно до законодавства, зараз це робити, до всього ж навіть без цього статусу вам потрібно пройти процедуру відрядження судді. На що ви сподіваєтесь?

- Я сподіваюсь на перемогу здорового глузду і на те, що законодавці, врешті-решт, дослухаються до пропозицій суддівської спільноти та приймуть необхідні зміни, які дозволять суддям-"п'ятирічкам" здійснювати правосуддя в умовах воєнного стану, прописавши на майбутнє закінчення всіх можливих процедур для підтвердження права здійснювати судочинство. Станом на сьогодні є вже напрацьований законопроєкт, який має вирішити це питання. Сподіваюсь законотворці його підтримають та нададуть можливість мені та моїм колегам – "п’ятирічкам" бути корисними державі в цій складній ситуації.

Я також свідома того, що зараз судова влада переживає кадровий голод, який з війною тільки посилився і до нестачі суддів додалася вже критична нестача працівників апарату судів, які масово почали звільнятися не тільки через війну, а й через вкрай низький рівень заробітної плати.

Щодо процедури відрядження суддів, вона триває, тож думаю найближчим часом всі зможемо приступити до роботи на новому місці.

Але говорити про рівень зарплати в умовах війни якось недоречно, бо зараз усім складно. Чи ви іншої думки?

- Я іншої думки. Так, зараз більшості людей України надзвичайно складно. В окупованих і розстріляних містах люди втратили рідних, роботу, майно, житло, будь-які засоби для існування. Але ж вони не зневірилися і поступово повертаються до життя. Так само і в судовій владі ми маємо повернутися обличчям до тих, хто забезпечує всі судові процеси у судах і це – працівники апарату. До всього ж, в останні роки судова влада завжди мала проблеми з фінансуванням потреб та фактично пристосовувалась до фінансових реалій. На цей час ситуація погіршилась, в країні іде війна,  що має суттєвий вплив на економіку в цілому та можливість фінансування за рахунок бюджетних надходжень потреб, зокрема і судів. Але доступ громадян до правосуддя є пріоритетним для держави, і не зважаючи на всі складнощі, суди працюють, забезпечують вирішення всіх процесуальних питань та доступ громадян до правосуддя. І в цьому велика заслуга й працівників апарату, які не виїхали за кордон, а з однією валізою, а може й без неї, переїхали у вільні регіони України і також готові приступити до роботи. А також заслуга ДСА України, яка в складний для судів час допомогла організувати роботу на місцях. Все разом означає, що ми впевнені у своєму майбутньому і для нього працюватимемо.

Що може судова влада, на вашу думку, зробити для пом'якшення тиску фінансових проблем?

- На цей час скажу так - ми, а це ініціативна, робоча, експертна група, разом зі спеціалістами ДСА України працюємо над оптимізацією витрат судової системи та вдосконаленням вже прийнятих законодавчих змін. Зокрема опрацьовується питання можливості внесення змін до процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасників процесів про слухання та організацією документообігу між учасниками та судом. Ми прагнемо запровадити використання будь – яких засобів комунікації з учасниками процесів, які дозволять зробити його майже безкоштовним та відійти від дороговартісного листування через Укрпошту, яке на даний час не по кишені бюджету України. Країна іде зараз шляхом "діджиталізації", багато питань вже можна вирішити за допомогою смартфона, тож судова гілка влади націлена також на спрощення вирішення багатьох питань.

Окремо скажу про Електронний суд, який вже надає можливість учасникам процесу економити не тільки власний час при зверненні до суду та отриманні від суду відповідних повідомлень та документів, але й гроші при сплаті судового збору.

27 липня 2022 року Верховною радою України було прийнято законопроект №7315, яким внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, щодо можливості додаткового повідомлення учасників судових процесів через мобільний додаток "Дія".

Крім того, на цей час вивчається досвід Європейських країн щодо підходу до сплати судового збору та опрацьовуються моделі, які можливо запровадити в країні задля наповнення спеціального фонду судової системи та зняття тягаря утримання судів з бюджету України. При цьому, у будь – якому випадку при напрацюванні законодавчих змін будуть враховані питання захисту категорій громадян, які цього потребують. На теперішній час надходження від сплати судового збору не покривають наявних судових витрат, тож, це питання потребує змін. Хочемо запропонувати законодавцям новації в цьому аспекті та відійти від простого збільшення ставок судового збору.

Ви думаєте, вам вдасться ці всі новації запровадити і реалізувати?

- Ми всі працюємо на перемогу, кожен на своєму місці робимо свій вклад в майбутнє нашої демократичної держави. Тож, не дивлячись на складні реалії сьогодення, суди працюють, будуть працювати та забезпечувати основоположні принципи закріплені в Конституції України.

Україна - європейська демократична держава, яка націлена на трансформування суспільства та його "європеїзацію". Агресія росіян підштовхнула нас до швидкого позбавлення залишків радянського минулого і повернення до цього не буде. А судова влада змінюється разом з країною та робить все можливе для забезпечення європейських стандартів в роботі наших судів. Тому я переконана, у нас все вийде! 

Пресслужба ДСА України