Офіційно це свято встановлено Указом Президента України «Про День Соборності України» від 21 січня 1999 року. Відтоді щороку 22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: 22 січня 1918 року вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) відбулося проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину незалежну державу. Цей день став символом українського державотворення, втілив соборницькі прагнення українців щодо консолідації в одній державі.
Сьогодні це свято відчувається гостріше, ніж будь-коли. Ми добре вивчили уроки історії: соборність — це не просто слово в підручнику, це наша здатність триматися за руки, навіть коли між нами сотні кілометрів, і стояти пліч-о-пліч, коли ворог намагається нас роз’єднати.
Ми довели всьому світові, що ми — єдина нація!
І нині традиція «живих ланцюгів» соборності отримала нове прочитання. Це ланцюг міцного зв’язку тилу і фронту, це об’єднання українців усередині країни та тих, хто змушений був виїхати за кордон – глобальна мережа українства, де кожен є важливою ланкою в системі національної оборони та збереження ідентичності. Соборність – це мета Перемоги!
_03_03.png)
